Чернігів язичницький | Камінь П’ятницької церкви

[borys_javir]

ЧЕРНІГІВ ЯЗИЧНИЦЬКИЙ

Борис ЯВІР ІСКРА

 

Камінь П’ятницької церкви

Чим може бути цікавою для язичників та зацікавлених язичництвом П'я́тницька це́рква в Чернігові? Цей православний храм Параске́ви П'я́тниці побудований в кінці 12 — на початку 13 століття на чернігівському посаді біля Торгу, ймовірно, на кошти купців. В основі плану — чотиристовпний хрестово-купольний храм, майже квадрат у перерізі. За дослідженням пам'ятки, проведеним П. Барановським, церква зовсім не була схожа на всім відомі давньоруські споруди. Пам'ятка нового архітектурного стилю, який сформувався на Русі наприкінці 12 століття, за часів «Слова о полку Ігоревім».

 

Вид на архітектурний ансамбль церкви

Що цікаво, зберігся язичницький звичай, пов’язаний з церквою: аби збулися бажання, треба потерти камінь, вмурований у стіну церкви та залишити у виїмці монетку. Вмуровування язичницьких ідолів, каменів із зображеннями чи просто шанованих язичниками каменів у християнські церкви було звичним для перших століть поширення християнства в слов'янських землях від Балтики до земель Верхнього Дону. Мета священиків в загальних рисах ясна - показати перемогу нової релігії над старими Богами, а заодно і заманити язичників в християнські храми.

Вуйко і я потерли камінь та залишили монетки. Цікаво, чи збудуться бажання?

 

За записами на інформаційній табличці в самій церкві, вона була будована з решток будівлі невідомого призначення, які в цьому районі були до того. Враховуючи, що в її стіни вмуровано камінь, оповитий язичницькими звичаями, а також традицію заложення святинь на місці подібних за призначенням споруд, в тому числі і нехристиянського призначення, можна припустити, що на цьому місці могло бути святилище чи навіть язичницький храм.

 

Цікаво, чи бував автор “Слова о полку Ігоревім” у Чернігові? А якщо бував, чи віддав шану воїнам з могили Черна, з Гульбища та безіменного кургану? Чи потер камінь, вмурований у церкву? Чи збулося його бажання?..

 

Незважаючи на тисячоліття християнізації, спалення міста в часи монгольської навали та в більші пізні часи, Чернігів зберіг досі якийсь язичницький шарм. Його стародавні вулиці, святилища та некрополі випромінюють енергію століть, даруючи як міщанам, так і мандрівникам незабутні враження. Давні повір’я переплітаються із міськими міфами, створюючи нові легенди, які будуть передаватися наступним поколінням, поки житиме земля слов’янська...

Свастичний орнамент на стіні однієї з найстаріших збережених руських церков.