"громадська думка" - це всього лиш часто повторювана у ЗМІ пропаганда.

 "громадська думка" - це всього лиш часто повторювана у ЗМІ пропаганда.

НЕДОПРАЦЮВАННЯ УКРАЇНЦІВ

цькування старенького дивізійника різними ліберастами - це, в першу чергу, провина так званих українських діаспор у світі.

українські діаспори протягом кількох десятків років після другої світової війни зберігали свою антирадянську позицію та українську ідентичність, боролися із проявами радянського колоніалізму та пропаганди там, де були і де могли боротися. але в 1991 році, коли СРСР розвалювався, УРСР перейменувала себе в Україну і це замулило очі діаспорянам. вони почали приймати за правдивих українців не себе та своїх рідних, які зберігали довоєнну ідентичність, а вихідців з УРСР із зміненою свідомістю, вони почали приймати "перефарбованого лиса" УРСР за правдиву Україну та покладати на ту "Україну" величезні надії та сподівання, які в силу різних причин та перейменована УРСР здійснити не могла і не хотіла. діаспоряни розслабилися і розчинялися у суспільствах, в яких жили та в новоприбулих "українцях", які несли і несуть по всьому світі "здрастє", "да" та інші "чистоукраїнські" словечка.

якщо ви подумаєте, що я собі просто щось надумав, то для початку дослідіть правову сторону питання - як і з якими формулюваннями "проголосили" незалежність в 1991 році, якими законами чи підзаконними актами створено (чи не створено) керівні органи України, подумайте над тим, що саме втратили українці різних регіонів сучасної України за час радянського завоювання та візьміть до уваги той факт, що рідним братом моєї бабці, з яким моя родина (і я в тому числі) тісно спілкувалися, був голова українців в Еспанії (від офіційного оформлення діаспори і до його смерті в 2014 році), сотник дивізії Галичина др. Теодор Барабаш. після проголошення незалежності України він сам чи з сімєю часто бував на нашому родовому обійстю (яке наша родина посідає з початку 19 ст, якщо не раніше і де виріс він, його сестра - моя бабця, і ріс я), я бував у нього в Еспанії. я наслухався різних історій про повоєнну боротьбу і про події після проголошення незалежності.
 

повторю: сприймання населенням різних країн України як частинки Росії, відсутність знань тих суспільств про майже тисячолітню боротьбу з Московією/Росією, і, як наслідок, теперішнє цькування стареньких дивізійників ліберастами - це наслідки недопрацювання українськими діаспорами протягом останніх трьох десятків років. бо саме діаспоряни, стикнувшися із українсько-урсрівською бюрократією та вихідцями з новоперейменованої України мали би посилити свою антирадянську та антиросійську роботу, мали працювати і в громадах і на зовні, в тому числі, аби тиснути на уряди країн, де проживали, аби ті вимагали від України/УРСР реформ в обмін на допомогу та кредити. але ні, нічого такого не відбулося...

західноукраїнський літературний стандарт

отже, питання з математики:
за статистикою, в Україні зараз до 30 млн населення, десь до 40% з яких вдома говорить російською, і десь до 60% з тих 30 млн говорять українською і російською, або суржиком. виходить, з приблизно 12 млн справді україномовних - десь 8 млн живуть у західному регіоні і говорять залишками західних говорів, зокрема близько 4-5 млн - говорами галицької групи.

чому ми, західняки, досі не заговорили про те, аби наш, західноукраїнський літературний стандарт був основним, а не той зросійщений? нас же ситуативна більшість (тому пару років про це, здається, згадував Orest Drul). чи ми маємо забувати лексику та граматику, наголоси предків заради варіанту мови, яким його природні мовці і не говорять? де логіка?

але ні, галичани - мазохісти і готові хоч (мало)російську вивчити, аби бути більшими малоросами, ніж самі малороси. про то і 100 років тому писали, і 80 років тому , і навіть 20 років тому Jurko Zełenyj закидав, що "галичани зросійщують Київ"...

 

ps: цей допис не закликає до нічого незаконного - навіть законно люди не хочуть нічого робити.