НЕДОПРАЦЮВАННЯ УКРАЇНЦІВ
30 Sep 2023 07:31 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borys_javirцькування старенького дивізійника різними ліберастами - це, в першу чергу, провина так званих українських діаспор у світі.
якщо ви подумаєте, що я собі просто щось надумав, то для початку дослідіть правову сторону питання - як і з якими формулюваннями "проголосили" незалежність в 1991 році, якими законами чи підзаконними актами створено (чи не створено) керівні органи України, подумайте над тим, що саме втратили українці різних регіонів сучасної України за час радянського завоювання та візьміть до уваги той факт, що рідним братом моєї бабці, з яким моя родина (і я в тому числі) тісно спілкувалися, був голова українців в Еспанії (від офіційного оформлення діаспори і до його смерті в 2014 році), сотник дивізії Галичина др. Теодор Барабаш. після проголошення незалежності України він сам чи з сімєю часто бував на нашому родовому обійстю (яке наша родина посідає з початку 19 ст, якщо не раніше і де виріс він, його сестра - моя бабця, і ріс я), я бував у нього в Еспанії. я наслухався різних історій про повоєнну боротьбу і про події після проголошення незалежності.
українські діаспори протягом кількох десятків років після другої світової війни зберігали свою антирадянську позицію та українську ідентичність, боролися із проявами радянського колоніалізму та пропаганди там, де були і де могли боротися. але в 1991 році, коли СРСР розвалювався, УРСР перейменувала себе в Україну і це замулило очі діаспорянам. вони почали приймати за правдивих українців не себе та своїх рідних, які зберігали довоєнну ідентичність, а вихідців з УРСР із зміненою свідомістю, вони почали приймати "перефарбованого лиса" УРСР за правдиву Україну та покладати на ту "Україну" величезні надії та сподівання, які в силу різних причин та перейменована УРСР здійснити не могла і не хотіла. діаспоряни розслабилися і розчинялися у суспільствах, в яких жили та в новоприбулих "українцях", які несли і несуть по всьому світі "здрастє", "да" та інші "чистоукраїнські" словечка.
якщо ви подумаєте, що я собі просто щось надумав, то для початку дослідіть правову сторону питання - як і з якими формулюваннями "проголосили" незалежність в 1991 році, якими законами чи підзаконними актами створено (чи не створено) керівні органи України, подумайте над тим, що саме втратили українці різних регіонів сучасної України за час радянського завоювання та візьміть до уваги той факт, що рідним братом моєї бабці, з яким моя родина (і я в тому числі) тісно спілкувалися, був голова українців в Еспанії (від офіційного оформлення діаспори і до його смерті в 2014 році), сотник дивізії Галичина др. Теодор Барабаш. після проголошення незалежності України він сам чи з сімєю часто бував на нашому родовому обійстю (яке наша родина посідає з початку 19 ст, якщо не раніше і де виріс він, його сестра - моя бабця, і ріс я), я бував у нього в Еспанії. я наслухався різних історій про повоєнну боротьбу і про події після проголошення незалежності.
повторю: сприймання населенням різних країн України як частинки Росії, відсутність знань тих суспільств про майже тисячолітню боротьбу з Московією/Росією, і, як наслідок, теперішнє цькування стареньких дивізійників ліберастами - це наслідки недопрацювання українськими діаспорами протягом останніх трьох десятків років. бо саме діаспоряни, стикнувшися із українсько-урсрівською бюрократією та вихідцями з новоперейменованої України мали би посилити свою антирадянську та антиросійську роботу, мали працювати і в громадах і на зовні, в тому числі, аби тиснути на уряди країн, де проживали, аби ті вимагали від України/УРСР реформ в обмін на допомогу та кредити. але ні, нічого такого не відбулося...
