Роздуми над мапов родовищ та видобутку стратегічних корисних копалин в Україні

 Роздуми над мапов родовищ та видобутку стратегічних корисних копалин в Україні

Нещодавно я переглянув відео з мапов родовищ та місць видобутку стратегічних корисних копалин в Україні. Ця мапа дає загальне уявлення про розміщення ключових ресурсів, таких як нафта, газ та інші копалини, однак, на мою думку, вона не є вичерпнов (наприклад, у Тернопільській області, поблизу Бережан, також здійснюється видобуток нафти, хоча це не відображено на мапі) - реальний видобувний потенціал України може бути значно більшим, ніж представлено в загальнодоступних матеріалах. Незважаючи на такі прогалини, мапа дозволяє зробити певні висновки про розподіл ресурсів в Україні та порушує ширші питання, пов’язані з економічним потенціалом і культурно-політичнов ідентичністьов регіонів.





Основні регіони скупчення корисних копалин. Аналіз мапи свідчить про існування двох основних зон концентрації стратегічних ресурсів в Україні:
• Західний регіон охоплює території Західної України, зокрема Галичину (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області). На мапі видно, що родовища нафти та газу розташовані не лише в межах традиційно відомих зон Галичини, а й простягаються значно північніше (наприклад, до Волині) та дещо східніше. Це вказує на ширший видобувний потенціал, ніж той, що зазвичай зазначається в навчальних підручниках з географії.
• Центрально-східний регіон охоплює центральні та східні області України, такі як Дніпропетровська, Донецька, Харківська тощо. Її можна умовно поділити на дві підзони: центральну (з переважанням промислових копалин) та східну (де зосереджено вугілля, газ і нафту). Цей регіон традиційно вважається головним промисловим осередком України.

Західна Україна: недооцінений потенціал. Традиційно в багатьох навчальних підручниках з географії можна зустріти твердження, що Західна Україна, зокрема Галичина, має низький видобувний потенціал, що цей регіон має обмежені ресурси порівняно зі сходом, однак сучасні дані свідчать про інше. Дані з мапи спростовують ці застарілі твердження. Видобуток нафти та газу в Західній Україні не лише існує, а й зростає, що робить цей край важливим для загальнодержавних потреб. Наприклад, нафта з Тернопільщини чи газ із Прикарпаття слугують енергетичній безпеці всієї країни. Це змушує переглянути економічну роль регіону та ставить питання: чому цей потенціал часто замовчується?

Культурно-політичний контекст і стирання ідентичности. Цікаво, що економічне зростання видобутку в Західній Україні збігається з певними суспільно-політичними тенденціями. Останнім часом спостерігається тенденція до "стирання" Галичини з історичного та політичного контексту України. Це проявляється, зокрема, у соціальних мережах, де в історичних фотоматеріалах часто опускаються згадки про Галичину як окремий край, натомість використовуються назви, що з’явилися під впливом радянської чи російської імперської окупаційної політики. Таке “переписування” топонімів виглядає як спроба стерти Галичину з історичного та культурного контексту України.
Цей процес особливо вражає, якщо врахувати, що саме Західна Україна, і Галичина зокрема, є осередком найбільшої кількости україномовного населення і ми, за наявности відповідної політичної волі, могли би використати потенціал для відновлення нашого «західного» літературного стандарту української мови, очищення її від русизмів і радянських нашарувань. Водночас саме в цьому регіоні зростає видобуток ресурсів, які мають стратегічне значення для держави. Виникає парадокс: край, який міг би стати самодостатнім економічно та культурно, систематично знецінюється.
Це викликає питання:
• Чому в той момент, коли в Західній Україні зростає видобуток нафти та газу, цей регіон поступово позбавляється своєї історичної та культурної самобутности?
• Чому найбільш україномовний регіон країни, який потенційно міг би стати осередком мовного та культурного відродження, зазнає політики розмиття ідентичности?

Геополітичний аспект: економічна самодостатність і державна політика. Нафта і газ, що видобуваються в Західній Україні, слугують загальнодержавним потребам, однак розвиток регіону при цьому не отримує належного пріоритету. Відсутність політичної волі до захисту культурної ідентичности місцевого населення може свідчити про зацікавленість влади в ослабленні регіональної самосвідомости. Така ситуація створює ризики для подальшої (мало)русифікації, культурної асиміляції та втрати історичної спадщини. Очевидно, що самодостатній край із міцнов національнов ідентичністьов є незручним для тих, хто зацікавлений у централізації контролю - складається враження, що владні структури не зацікавлені в існуванні сильного, самосвідомого регіону з міцнов ідентичністьов. Самодостатня Галичина зокрема чи Західна Україна загалом могла б стати прикладом для інших областей, однак це суперечить інтересам тих, хто прагне централізації та уніфікації. Одним із методів послаблення регіону є “розбавлення” його переселенцями, штучна русифікація та приглушення місцевої культури. Стираючи ідентичність Галичини, влада не лише применшує її історичну роль, а й послаблює потенціал для розвитку українського суспільства загалом.

От так мапа родовищ змушує задуматися над глибшими питаннями історичної справедливости, інформаційної політики та національної ідентичности. Наш край, попри наявність значних природних багатств, стикається з викликами, що загрожують культурній та мовній самобутности. Західна Україна, зокрема Галичина, має значний економічний потенціал, який недооцінюється в офіційних наративах. Водночас ми стикаємося з культурним і політичним тиском, спрямованим на стирання нашої ідентичности. Це змушує задуматися: чи не є таке замовчування частинов ширшої стратегії, спрямованої на послаблення нашої самосвідомости? Лише усвідомлення власної сили — як економічної, так і культурної — може допомогти нам відстояти своє місце в історії та сьогоденні.

PS: допис не закликає до жодних незаконних дій чи бездіяльности.