Ф: до мовного питанє в Галичині

[borys_javir]

Сеся моя оповідка є з тої оказії, же певні панове-східнєки не визнают за Галичинов окремого розвою свої мови, свої говорінки, яков гуторили наші кревні… І ниніка я вам розповім про галицке «ф».
Передовсім хтів им би звернути вашу увагу на то, же в Україні звично говорити «хв» там, де порєдні галичєни кажут «ф» чи «х», для галицкої мови (на відміну до українскої) властивий звук «ф» (го алофон «ф’»). На довід сего можна привести властиві саме галицкі мові слова:
* файно, фустка, фіртка, фартух, фудульний, фукати, фуфала, флєшка, фест, фестунок, арифметика, фіґляр…
які або не властиві для українскої мови, або властиві із звуком «п», «х» чи звукосполученєм «хв» замість галицкого «ф»:
* хустка, хвіртка, пляшка, арихметика.
Те саме й спостерігаємо в іменах:
гал.: Филип, Федір, Фома.
укр.: Пилип, Хведір, Хома.
Галицка мова до насильної українізації на почєтку 20го столітє майже не знала слів із «хв»: хороба, хорий, фіртка, фустка, фіст та багато єнших. Киби галичєни не мали «ф» з давен віків, то би не прийнєли го, єк то були зробили українці, єкі замінєли іншомовне «ф» на рідне їм «хв» чи «п»: Хведір, Пилип, хвіртка, хвіст та єнші.
Наприклад, коли Іван Федоров приїхав ві Львів, то львівскі русини не назвали го Хведоров, а Федорович, додавши до прізвища галицке «-ич», але першої букви не змінили. То було в 16тім столітю. Киби було в Галичині «хвеканє», то б Федоров би став Хведоровом, но не Федоровичом.
Нарід зазвичай береже мовну традицію і у простонародні мові прийшлі слова перекручує на свій лад. Єк нарід зберіг давнє галицке «ф», єк нарід і в прийшлих словах го зберіг, отже сес звук властивий мові галичєн.

Післяслово: фана, фатів, фустка, фачлик, фіґлі, трафити, файний, штрімпфлі, шуфля, фалатнути, фурити, фасувати, фуширувати, фиркати, форкати, футрувати, футро, фашталакати, фарбаня, футір, френдзлі, фаврі, фашинє, фівкати, фленькати, флоєра, флякорниця, фляшкавиця, фоя, фолоситісє, фоскати, фуґа, фужделити.

_ _ _
Борис Явір Іскра, 2012-02-07
джерело мапи: Вживання ф і хв.

Comments

[anton-vedula.livejournal.com]

Не думаю, що колись узагалі існуватиме "галицька мова".

За ХХ ст. була нарешті остаточно сформована єдина літературна українська мова, що заснована на народній мові і підтримується державою. Тому діалектні слова слова з часом будуть відмирати, замінюватись чи словами з літературної мови, чи запозиченими з інших мов.

"Галицька мова" може утворитися лише у таких випадках:
- Західна Україна вийде з складу України й затвердить свій правопис та словник. Через сотню років мова відрізнятиметься від української настільки, що її можна буде називати окремою;
- Українська мова зникне з ужитку в більшій частині України, окрім західних окраїн. Але за умови, що це станеться у близькому майбутньому, поки не зникла "галицька говірка". Тоді прийдеться стандартизувати українську мову не по черкасько-полтавському діалектові, а по галицькому, ближчому більшості українофонів у той час.

[borys-javir.livejournal.com]

галицька мова існує де-факто, але не де-юре: є люди, які розмовляють нею, чи галицько-українським суржиком, є складені словники на десятки тисяч (!) галицьких слів, але вона не кодифікована, на відміну від русинської мови Закарпаття...
незважаючи на українізацію, яка проводиться через освіту, у більшості сіл Галичини ще розмовляють 'ріднов мовов'... до того ж, йде праця із кодифікації мови...

[gorniatko-ololo.livejournal.com]

єдиний чинний правопис укранської мови - версія 1933 року з деякими доповненнями. нагадаю, що звідти було викреслено літеру "ґ", питомо українські слова та морфеми було перекручено на асимілятивні проросійські, слова іншомовного походження транслітерувались на російську манеру. на народній мові, кажеш?