ПРО ПРИРОДУ В ОСОБИСТОМУ ЯЗИЧНИЦТВІ
3 May 2020 05:32 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borys_javirПРО ПРИРОДУ В ОСОБИСТОМУ ЯЗИЧНИЦТВІ
Борис ЯВІР. Інтерв'ю.
Протягом останніх років молодий прошарок язичників та рідновірів пожвавився. Цьому сприяли кілька чинників, від активізації вже відносно сформованих рідновірів до появи нових осіб. Відбувається переосмислення як старої віри (точніше, того, що про неї відомо), так і сучасних спроб її відродження (як в плані організаційному, так і філософському). На питання язичника та дослідника Валентина Долгочуба я, Борис Явір, й даю відповіді. Бесіда відбувалася у формі інтерв’ю як частини підготовки Валентином наукового дослідження.
Зображення: Yoann-Lossel «The Forgotten Gods».
Кого, на Вашу думку, охоплює сфера «живого»: людей, тварин, рослин, мінерали?.. (список можна продовжити).
Я - прихильник наукового підходу, відтак сфера живого для мене охоплює всі організми, які мають риси життя, тобто вони живляться, рухаються, ростуть та розвиваються, розмножуються і, зрештою, вмирають. Звісно, всі живі організми поміж собою не є рівними (в значенні однакового впливу на довкілля), але при тривалій взаємодії між ними, в ідеалі, встановлюється динамічна рівновага, при якій кожен організм, кожен вид має своє важливе місце. Як на мене, це чудовий приклад для наслідування і людьми.
Інша справа - питання існування богів, духів, енергетичних сутностей. Навіть, якщо розглядати їх тільки з погляду психології (боги, духи як сублімація людського підсвідомого) чи народної (онародненої) творчості (герої сказань, повістей, епосів), варто відзначити, що вони мають всі ознаки живих організмів, які зароджуються, розвиваються, розмножуються та навіть помирають разом із людьми, які в них вірять.
Чи існує, на Вашу думку, певна Божественна, духовна сутність, яка охоплює собою все живе? Якщо так, то як Ви її називаєте? Чи можна з нею взаємодіяти, спілкуватися? Чи взаємодіють з неї тварини і рослини? Якщо так, то яким чином?
За філософськими поглядами я - пантеїст, відтак, вірю, що загальне Божественне пронизує все живе та неживе. В спілкуванні з іншими рідко про те говорю, в розмовах можу називати Силою, Божественною силою, Богами та Богинями (Силами), залежно від поглядів та сприйняття співрозмовників і мого бажання порозумітися. Для мене це Бог в найширшому, безстатевому, не персоніфікованому вигляді - іманентна, розмита в усьому божественність.
З Силою можна взаємодіяти як через взаємодію з різними її проявами (як живими - рослини і тварини, так і неживими), так і через звернення думкою (молитва, медитація - хто як називає).
Чи існують Божественні, духовні сутності землі, води, вогню, повітря?.. (список можна продовжити).
Як я вже зазначив, з погляду психології чи народної творчості згадані сутності не просто існують, вони проявляють ознаки життя. Але я не мав досвіду споглядання якоїсь по-людськи свідомої поведінки стихій, тому б не називав їх сутностями, але як прояви загальної Сили, вважаю, що можна говорити про дух вогню, дух води і подібно в найширшому значенні - щось на зразок поглядів Платона про ідеї.
Чи існують духовні істоти, які піклуються про ліси, поля, озера, річки?
Думаю, говорити про якихось духа лісу чи духа поля можна тільки на рівні платонівських ідей. Згадані у народній творчості персоніфіковані духи, як на мене, радше художнє означення, спроба описати прояви Сили суто по-людськи, наділення означених об’єктів людськими рисами. Хоча, в якомусь розумінні, ліс (чи поле, озеро тощо) може бути гостинним чи ворожим - у фольклорі, наприклад, позитивних героїв ліс зустрічає світлими галявинами, відкритими дорогами, високо піднятими гілками дерев, поміж якими все видно, а негативних героїв зустрічає терням, колючими деревами, низько опущеними гілками дерев, поміж якими нічого не видко. Відтак, люди пропускали свої спостереження через призму свого розуміння, наділяли природні об’єкти людськими рисами і витворювали уявлення про персоніфікованих духів. Хоча сама думка про мавок, духа чи духів лісу, поля тощо у її незвульгаризованому вигляді мені подобається. Я б навіть хотів мати таку подругу-мавку, яка скеровує як правильно з лісу вийти, допомагає у полюванні, чи навчає травництву.
Який статус має людина у Природі (по відношенню до тварин і рослин зокрема)?
Я б сказав, що людина - це звір з найбільшими амбіціями поміж інших. Якщо в нормальних умовах тварини та рослини перебувають у динамічній рівновазі, в такому стані, коли всім вигідно (в широкому розумінні), то люди часто поводяться як паразити (приходять на якусь територію, виснажують її і йдуть далі). При тому, людина як особистість, так і люди як вид, можуть вільно обирати модель поведінки, тоді як в більшості тварин моделі поведінки генетично зумовлені, а їхня зміна не настільки гнучка, як в людей.
Чи вважаєте Ви, що людина повинна жити у гармонії з Природою? Якщо так, що мається на увазі під «гармонією»?
Я вважаю, що люди мали би жити у гармонії з Природою. Ця гармонія полягає у оптимізації впливу на інших живих істот, у розумінні свого впливу на інших, у свідомому ставленні до свого впливу, у намаганні якомога менше вмішуватися в те, від чого не залежить виживання людини як виду. В багатьох країнах через відповідне законодавство та внаслідок системного підходу відбувається втілення означеного підходу. Як приклад, можна навести Японію, частину штатів Америки, частину країн Европи, в яких вже нікого не дивують дикі звірі поблизу людських поселень, перетворення лісів, луків на терени без людського впливу. Згадані країни стараються використовувати технології не тільки на користь людству, а й на користь Природі.
Які колективні обряди в Язичництві / Рідній Вірі спрямовані на взаємодію, спілкування з Природою? Які індивідуальні обряди Ви виконуєте для тієї ж мети (якщо вони не є таємними)?
Щодо обрядів, основною метою яких є взаємодія з Природою, то відповісти мені важко, адже не зустрічав таких. Правда, чи не всі традиційні святкування відбуваються в природному середовищі, хоча в їх проведенні природа радше джерело задоволення релігійних запитів людини, а не навпаки: вода, вогонь, харчі (принесені чи зібрані) використовуються в обрядових чи господарських цілях. Тим не менше, колись язичництво було невідривне від загального побуту і годування пташок весною із закличками весни було водночас справою і побутовою, і ритуальною (подібно і “годування” вогню чи багато інших дій, як стоять на грані між побутом, господаркою і обрядом).
Для спілкування, взаємодії з природою я мандрую у гори, ходжу в парки чи ліси не з метою приготування там їжі (готую хіба у випадку потреби, при довгих мандрівках), а з метою подихати свіжим повітрям, побути поміж зелені, послухати спів пташок. Я від цього отримую насолоду і духовне збагачення, хоча обрядом не вважаю. Відтак, суть лише в ставленні до таких дій - хтось може це назвати обрядом, а мандрівкою до лісу “прощею”.
Язичництво часто називають «природною релігією», протиставляючи його світовим релігіям. Чи згодні Ви з цим твердженням? Якщо так, то що Ви маєте на увазі під «природністю» релігії?
Язичництво - загальне поняття щодо всіх релігій, які виникли в межах тих чи інших етносів і не мають ґлобального поширення, бо є етнічними (тобто, словяни мають своє язичництво, ґерманці - своє, романи - своє). Відтак, “природність” різних язичництв є різною за ступенем: одні релігії чи вчення вчать поважати будь-яку форму життя і не завдавати шкоди понад виключну потребу людини у виживанні, інші одні релігії чи вчення ніколи не зупиняли, наприклад, протоісландців, давніх ірландців чи жителів острова Рапа-Нуї (Easter Island) від бездумного використання природних ресурсів (вирубування лісів). Я вважаю, що язичництво має бути природоорієнтованим і спрямовувати своїх послідовників шанувати природу, а наявні ресурси варто використовувати оптимально. Принаймні, сучасний рівень розвитку технологій дозволяє це робити.
Чи важлива для Вас природність у поведінці людини? Якщо так, то в чому вона проявляється?
Можна розглядати природність як відсутність соціальних навичок, тоді я проти такої “природності”. Якщо розглядати природність як максимально розумне вкорінення людини та людства у Природу, тоді я підтримую таку “природність”. Людство нагромадило вже багато знань, аби могти не нашкодити Природі, головне, аби ті знання були дієвими, втілювалися у практику щоденного життя на всіх рівнях.
Чи притримуєтесь Ви вегетаріанство або веганства? Якщо так, то чому?
Я - м’ясоїд, “хижак”. Я ріс в селі, основним харчем були як рослини з городу чи поля, так і м’ясо, яйці, молоко тощо від тварин. В плані харчування, життя в селі навчило їсти не більше, ніж є потреба і не більше, ніж можу фізично “виробити”. Я проти надмірного споживання і вважаю, що спільноти людей від сімей зокрема і до людства загалом мали би свідомо підходити до питання харчування, незважаючи на ідеологічні розбіжності в плані вживання чи невживання м’яса та інших продуктів - на все має бути міра.
Інтерв'ю на подібну тему:
«Переосмислення богів, обрядів та магічних дій як запорука розвою рідновір’я»
«Про головне в особистому язичництві, про регіональне у повсякденному житті та про дотримання звичаїв у сім'ї»
Борис ЯВІР. Інтерв'ю.
Протягом останніх років молодий прошарок язичників та рідновірів пожвавився. Цьому сприяли кілька чинників, від активізації вже відносно сформованих рідновірів до появи нових осіб. Відбувається переосмислення як старої віри (точніше, того, що про неї відомо), так і сучасних спроб її відродження (як в плані організаційному, так і філософському). На питання язичника та дослідника Валентина Долгочуба я, Борис Явір, й даю відповіді. Бесіда відбувалася у формі інтерв’ю як частини підготовки Валентином наукового дослідження.
Зображення: Yoann-Lossel «The Forgotten Gods».
Кого, на Вашу думку, охоплює сфера «живого»: людей, тварин, рослин, мінерали?.. (список можна продовжити).
Я - прихильник наукового підходу, відтак сфера живого для мене охоплює всі організми, які мають риси життя, тобто вони живляться, рухаються, ростуть та розвиваються, розмножуються і, зрештою, вмирають. Звісно, всі живі організми поміж собою не є рівними (в значенні однакового впливу на довкілля), але при тривалій взаємодії між ними, в ідеалі, встановлюється динамічна рівновага, при якій кожен організм, кожен вид має своє важливе місце. Як на мене, це чудовий приклад для наслідування і людьми.
Інша справа - питання існування богів, духів, енергетичних сутностей. Навіть, якщо розглядати їх тільки з погляду психології (боги, духи як сублімація людського підсвідомого) чи народної (онародненої) творчості (герої сказань, повістей, епосів), варто відзначити, що вони мають всі ознаки живих організмів, які зароджуються, розвиваються, розмножуються та навіть помирають разом із людьми, які в них вірять.
Чи існує, на Вашу думку, певна Божественна, духовна сутність, яка охоплює собою все живе? Якщо так, то як Ви її називаєте? Чи можна з нею взаємодіяти, спілкуватися? Чи взаємодіють з неї тварини і рослини? Якщо так, то яким чином?
За філософськими поглядами я - пантеїст, відтак, вірю, що загальне Божественне пронизує все живе та неживе. В спілкуванні з іншими рідко про те говорю, в розмовах можу називати Силою, Божественною силою, Богами та Богинями (Силами), залежно від поглядів та сприйняття співрозмовників і мого бажання порозумітися. Для мене це Бог в найширшому, безстатевому, не персоніфікованому вигляді - іманентна, розмита в усьому божественність.
З Силою можна взаємодіяти як через взаємодію з різними її проявами (як живими - рослини і тварини, так і неживими), так і через звернення думкою (молитва, медитація - хто як називає).
Чи існують Божественні, духовні сутності землі, води, вогню, повітря?.. (список можна продовжити).
Як я вже зазначив, з погляду психології чи народної творчості згадані сутності не просто існують, вони проявляють ознаки життя. Але я не мав досвіду споглядання якоїсь по-людськи свідомої поведінки стихій, тому б не називав їх сутностями, але як прояви загальної Сили, вважаю, що можна говорити про дух вогню, дух води і подібно в найширшому значенні - щось на зразок поглядів Платона про ідеї.
Чи існують духовні істоти, які піклуються про ліси, поля, озера, річки?
Думаю, говорити про якихось духа лісу чи духа поля можна тільки на рівні платонівських ідей. Згадані у народній творчості персоніфіковані духи, як на мене, радше художнє означення, спроба описати прояви Сили суто по-людськи, наділення означених об’єктів людськими рисами. Хоча, в якомусь розумінні, ліс (чи поле, озеро тощо) може бути гостинним чи ворожим - у фольклорі, наприклад, позитивних героїв ліс зустрічає світлими галявинами, відкритими дорогами, високо піднятими гілками дерев, поміж якими все видно, а негативних героїв зустрічає терням, колючими деревами, низько опущеними гілками дерев, поміж якими нічого не видко. Відтак, люди пропускали свої спостереження через призму свого розуміння, наділяли природні об’єкти людськими рисами і витворювали уявлення про персоніфікованих духів. Хоча сама думка про мавок, духа чи духів лісу, поля тощо у її незвульгаризованому вигляді мені подобається. Я б навіть хотів мати таку подругу-мавку, яка скеровує як правильно з лісу вийти, допомагає у полюванні, чи навчає травництву.
Який статус має людина у Природі (по відношенню до тварин і рослин зокрема)?
Я б сказав, що людина - це звір з найбільшими амбіціями поміж інших. Якщо в нормальних умовах тварини та рослини перебувають у динамічній рівновазі, в такому стані, коли всім вигідно (в широкому розумінні), то люди часто поводяться як паразити (приходять на якусь територію, виснажують її і йдуть далі). При тому, людина як особистість, так і люди як вид, можуть вільно обирати модель поведінки, тоді як в більшості тварин моделі поведінки генетично зумовлені, а їхня зміна не настільки гнучка, як в людей.
Чи вважаєте Ви, що людина повинна жити у гармонії з Природою? Якщо так, що мається на увазі під «гармонією»?
Я вважаю, що люди мали би жити у гармонії з Природою. Ця гармонія полягає у оптимізації впливу на інших живих істот, у розумінні свого впливу на інших, у свідомому ставленні до свого впливу, у намаганні якомога менше вмішуватися в те, від чого не залежить виживання людини як виду. В багатьох країнах через відповідне законодавство та внаслідок системного підходу відбувається втілення означеного підходу. Як приклад, можна навести Японію, частину штатів Америки, частину країн Европи, в яких вже нікого не дивують дикі звірі поблизу людських поселень, перетворення лісів, луків на терени без людського впливу. Згадані країни стараються використовувати технології не тільки на користь людству, а й на користь Природі.
Які колективні обряди в Язичництві / Рідній Вірі спрямовані на взаємодію, спілкування з Природою? Які індивідуальні обряди Ви виконуєте для тієї ж мети (якщо вони не є таємними)?
Щодо обрядів, основною метою яких є взаємодія з Природою, то відповісти мені важко, адже не зустрічав таких. Правда, чи не всі традиційні святкування відбуваються в природному середовищі, хоча в їх проведенні природа радше джерело задоволення релігійних запитів людини, а не навпаки: вода, вогонь, харчі (принесені чи зібрані) використовуються в обрядових чи господарських цілях. Тим не менше, колись язичництво було невідривне від загального побуту і годування пташок весною із закличками весни було водночас справою і побутовою, і ритуальною (подібно і “годування” вогню чи багато інших дій, як стоять на грані між побутом, господаркою і обрядом).
Для спілкування, взаємодії з природою я мандрую у гори, ходжу в парки чи ліси не з метою приготування там їжі (готую хіба у випадку потреби, при довгих мандрівках), а з метою подихати свіжим повітрям, побути поміж зелені, послухати спів пташок. Я від цього отримую насолоду і духовне збагачення, хоча обрядом не вважаю. Відтак, суть лише в ставленні до таких дій - хтось може це назвати обрядом, а мандрівкою до лісу “прощею”.
Язичництво часто називають «природною релігією», протиставляючи його світовим релігіям. Чи згодні Ви з цим твердженням? Якщо так, то що Ви маєте на увазі під «природністю» релігії?
Язичництво - загальне поняття щодо всіх релігій, які виникли в межах тих чи інших етносів і не мають ґлобального поширення, бо є етнічними (тобто, словяни мають своє язичництво, ґерманці - своє, романи - своє). Відтак, “природність” різних язичництв є різною за ступенем: одні релігії чи вчення вчать поважати будь-яку форму життя і не завдавати шкоди понад виключну потребу людини у виживанні, інші одні релігії чи вчення ніколи не зупиняли, наприклад, протоісландців, давніх ірландців чи жителів острова Рапа-Нуї (Easter Island) від бездумного використання природних ресурсів (вирубування лісів). Я вважаю, що язичництво має бути природоорієнтованим і спрямовувати своїх послідовників шанувати природу, а наявні ресурси варто використовувати оптимально. Принаймні, сучасний рівень розвитку технологій дозволяє це робити.
Чи важлива для Вас природність у поведінці людини? Якщо так, то в чому вона проявляється?
Можна розглядати природність як відсутність соціальних навичок, тоді я проти такої “природності”. Якщо розглядати природність як максимально розумне вкорінення людини та людства у Природу, тоді я підтримую таку “природність”. Людство нагромадило вже багато знань, аби могти не нашкодити Природі, головне, аби ті знання були дієвими, втілювалися у практику щоденного життя на всіх рівнях.
Чи притримуєтесь Ви вегетаріанство або веганства? Якщо так, то чому?
Я - м’ясоїд, “хижак”. Я ріс в селі, основним харчем були як рослини з городу чи поля, так і м’ясо, яйці, молоко тощо від тварин. В плані харчування, життя в селі навчило їсти не більше, ніж є потреба і не більше, ніж можу фізично “виробити”. Я проти надмірного споживання і вважаю, що спільноти людей від сімей зокрема і до людства загалом мали би свідомо підходити до питання харчування, незважаючи на ідеологічні розбіжності в плані вживання чи невживання м’яса та інших продуктів - на все має бути міра.
Інтерв'ю на подібну тему:
«Переосмислення богів, обрядів та магічних дій як запорука розвою рідновір’я»
«Про головне в особистому язичництві, про регіональне у повсякденному житті та про дотримання звичаїв у сім'ї»
(no subject)
Date: 2020-05-03 03:36 pm (UTC)(no subject)
Date: 2020-05-03 04:34 pm (UTC)відродження язичництва - не повернення у минуле, а, навпаки, шлях у майбуття. монотеїзм відмирає, по всьому світу відроджуються етнічні релігії, навіть у мусульманських країнах щораз, то більше відходять від ісламу. майбуття - за світоглядами вільних людей, а не ідеологіями рабів.
(no subject)
Date: 2020-05-03 05:08 pm (UTC)(no subject)
Date: 2020-05-03 06:25 pm (UTC)переглянув вашу сторінку. ви якійсь хворий.